Закоханий у природу

Я не була особисто знайома з цією людиною. Нестримна закоханість у природу, щира та непідробна любов до рідної землі – це те, що відрізняє Станіслава Віталійовича Жуковського – колишнього голову спілки письменників Донеччини – з-поміж інших. Творчість поета («Рідний край», «Донеччина», «На вулиці Артема», «Дике поле») пройнята гарячою любов'ю до малої батьківщини. І це не може не вражати.

Мені до вподоби слова Тараса Шевченка «В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля». Очевидно, вони мали великий виховний вплив на формування світогляду нашого земляка. Прикладом наслідування Кобзаря є самовіддана закоханість Станіслава Жуковського в рідний край. Усі думки поета про Донеччину та її дивовижні краєвиди. Доказом чистоти та щирості почуттів є синівське освідчення в коханні полям, людям, Сіверському Дінцю, вулиці Артема, до яких прикипів душею, серцем. Для поета рідний край – це пісня степова, а Донецьк не просто місто –  усмішки дівчат і молодиць; терикони й хмарки застиглі; копри й степи, від яких пахне димком; очерети й простори степові; тополі, що вінчають поля. Сам С.Жуковський зізнається, що все життя його веде «палка закоханість в природу». «Кожному мила своя сторона», - сказав Григорій Сковорода. Як із цим не погодитися?

На думку спадають рядки із віршів «Для мене в ріднім краї навіть дим солодкий та коханий» Лесі Українки, «Донеччино моя, моя ти батьківщино» Володимира Сосюри, «Садок вишневий коло хати» Тараса Шевченка. Справжній гімн природі, рідному краю.